Я зараз дуже добре пам‘ятаю той страх, а може не треба, не вийде. Маленьку Полінку, мій мотиватор👼. Я досі зберігаю першу відшиту сукню. Нещодавно її доставала і пам‘ять нагадала мені стільки різних подій.
Інколи буває дуже важко. Морально, коли після виходу нової колекції немає ажіотажу, або коли наступний карантин. Але потім воно якось усе стає на свої місця. Моментами, мені здається, що усі кризи самі собою розрішились. А потім, аналізуючи усі дії, я розумію, що це не магія і не везіння. А кропітка праця, без вихідних, до пізнього вечора. Ви знаєте, це як з малою дитиною. Коли ти в паніці, мозок швидко працює і у тебе немає часу на «я не буду», «я не зможу».
І я дуже щаслива, що в моєму житті є таке маля, як Cotton Fox❤️. Дякую, що вчиш мене бути сильною.